УРОК 2 ІЗ 186
M00L01. Що таке system design і з чого починати рішення
M00L01. Що таке system design і з чого починати рішення
Передумови: ти писав frontend і викликав API; знання backend не потрібні.
Час: 40–60 хвилин разом із практикою.
Після уроку ти зможеш:
- описати систему через потребу користувача, її частини та взаємодії;
- відрізнити вимогу, припущення й технічне рішення;
- пояснити, де має жити стан і що означає підтвердити його збереження;
- запропонувати простий початковий дизайн і назвати умови його перегляду.
Кнопка працює. А задача користувача?
Ти зробив сторінку зі списком закладок. Кнопка «Зберегти» додає посилання в React state, список оновлюється, а тести компонента проходять. Користувач перезавантажує сторінку — закладки зникли.
Ти додаєш localStorage. Після перезавантаження все на місці. Наступного дня користувач відкриває сайт з іншого ноутбука й бачить порожній список.
Обидва рішення можуть бути доречними. Тимчасовому списку в межах відкритої сторінки вистачить стану компонента. Особистому інструменту для одного браузера може вистачити localStorage. Але потреба «зберігати свої закладки та читати їх із різних пристроїв» уже вимагає іншого рішення.
Саме тут починається system design: потрібно домовитися, яку поведінку забезпечує вся система, і вибрати частини, що разом її забезпечать.
Що ми називаємо системою
Система — це частини та зв'язки між ними, які виконують певну задачу. Для вебпродукту до неї можуть належати браузер, серверний застосунок, база даних і зовнішній сервіс входу. Важливі також люди, які змінюють і підтримують цей продукт: рішення, зрозуміле одному автору, може виявитися незручним для команди.
System design, або проєктування систем, — це вибір будови й правил взаємодії з огляду на вимоги та обмеження. Де зберігаємо дані? Хто має право їх читати? Коли повідомляємо про успіх? Що побачить користувач під час збою? Як перевіримо, що рішення витримує потрібне навантаження?
Слово архітектура використовуватимемо для важливих структурних рішень: відповідальностей частин, способів їхньої взаємодії та обмежень, які впливають на розвиток системи. Межа між архітектурою і деталями реалізації залежить від задачі. Вибір іконки навряд чи змінить гарантії зберігання. Вибір зберігати всі дані лише в пам'яті сервера змінить їх одразу.
Твій frontend-досвід уже дає корисну звичку: розділяти відповідальність. Компонент форми не повинен сам керувати всім застосунком. У системі діє схожа ідея, але з'являються додаткові межі. Між браузером і сервером є мережа; їхні стани можуть розійтися, а повідомлення — запізнитися або не дійти.
Наш продукт: LinkShelf
Протягом курсу будемо розвивати LinkShelf, сервіс приватних закладок. Перша версія дозволяє додати URL із власною назвою, подивитися список і видалити запис. Список доступний із різних пристроїв після входу. Завантажувати вміст збережених сторінок поки не будемо.
Початкову будову можна подати так:
Браузер приймає введення й показує результат. Сервер перевіряє запит і вирішує, чи дозволена дія. База зберігає дані незалежно від відкритої вкладки. Стрілки означають взаємодії: кожна з них потребуватиме визначених даних і поведінки при помилці.
API — інтерфейс, через який одна частина звертається до іншої. У нашому прикладі браузер викликатиме серверний API через HTTP — протокол запитів і відповідей, знайомий тобі з fetch.
База даних — спеціалізована система для зберігання та роботи з даними. У наступних модулях побачимо, як вона виконує запити та які гарантії може надати. Поки достатньо розуміти її роль: закладки не повинні існувати лише в змінній серверного JavaScript.
Схема навмисно залишає питання. Як працює вхід? Які поля має закладка? Чи потрібен порядок у списку? Вона дає початкову модель, яку далі уточнюємо.
Три речі, які легко переплутати
| Формулювання | Що це | Що робимо з ним |
|---|---|---|
| «Користувач бачить закладки з іншого пристрою» | Вимога: потрібна поведінка | Перевіряємо сценарієм із двома пристроями |
| «На старті продуктом користуватиметься невелика група» | Припущення: поки неперевірений вхід | Уточнюємо кількість і дії; повертаємося до оцінки після запуску |
| «Збережемо закладки в PostgreSQL» | Рішення: обраний спосіб виконати вимогу | Пояснюємо вибір і перевіряємо його на практиці |
Якщо почати з переліку технологій, важко зрозуміти, чи отримали потрібний результат. Вимоги дають критерій вибору. Припущення дозволяють рухатися, коли інформації бракує, але їх треба позначати. Рішення повинно мати причину, а також ціну: гроші, складність, час підтримки або певне обмеження.
Такий обмін властивостями називають компромісом, англійською trade-off. Серверне сховище дає доступ із різних пристроїв, але потребує роботи з мережею, правами доступу та відновленням даних.
Розберімо одне рішення
Вхідні умови: закладки приватні; доступні після входу з різних пристроїв; перезапуск серверного застосунку не повинен стирати підтверджені записи. Починаємо з невеликого продукту, точне навантаження ще уточнюємо.
Тримати закладки лише в браузері не забезпечить спільний список між пристроями. Можна було б додати власний протокол синхронізації, але це суттєво розширить задачу. Для першої версії виберемо серверний застосунок і одну реляційну базу даних. Реляційна база організовує дані в таблиці зі зв'язками; детально розберемо це пізніше.
Серверний застосунок спочатку розгортаємо як моноліт — один застосунок, який випускаємо як єдине ціле. Усередині він може мати окремі модулі для входу та закладок. Нам зручно змінювати його однією невеликою командою. Окремий мережевий сервіс для кожної операції поки не має обґрунтованої потреби.
Процес — запущений екземпляр програми з власною пам'яттю. Коли процес завершується, його звичайні змінні зникають. Тому успіх запису підтверджуємо після належного збереження в базі, а не після додавання в масив процесу. Це захищає від конкретного сценарію — перезапуску застосунку. Втрата диска чи помилкове видалення потребують інших механізмів; резервні копії та відновлення з'являться у своїх модулях.
Ще потрібна умова: запит користувача не повинен відкрити чужу закладку. Сервер перевіряє право доступу до конкретного запису, навіть якщо frontend ніколи не показує чужих ідентифікаторів. Така перевірка відповідає рекомендаціям OWASP щодо object-level authorization.
Ці умови назвемо інваріантами: правилами, які система має зберігати під час дозволених дій. Вони допоможуть оцінювати майбутні зміни. Якщо оптимізація прискорила список, але відкрила чужі дані, вона порушила вимоги.
Коли переглядати дизайн? Коли змінилася потреба або з'явилися спостереження: наприклад, потрібен пошук у вмісті сторінок чи вимірювання показало повільний список. Перш ніж додавати компонент, з'ясовуємо причину. Вимірювані цілі якості сервісу формалізуємо пізніше; основу цього підходу описує Google SRE.
Практика: твій перший дизайн на одній сторінці
Запиши короткий дизайн LinkShelf. Вистачить паперу або одного файлу нотаток:
- Опиши три дії користувача і дві умови, які повинні зберігатися.
- Намалюй браузер, застосунок і сховище. Підпиши відповідальність кожного та дані на стрілках.
- Пройди додавання закладки: де виник запис і в який момент можна показати підтвердження?
- Опиши перезапуск застосунку та спробу відкрити чужу закладку. Додай одне припущення, яке ще потрібно перевірити.
Оціни результат за чотирма критеріями: конкретність вимог, зрозумілість взаємодій, збереження підтвердженого запису, захист чужих даних. За кожен: 0 — немає пояснення або вимога порушена; 1 — напрям слушний, бракує механізму чи перевірки; 2 — є пояснення й спосіб перевірити. Для цієї вправи орієнтир — 7 із 8, без нуля за останні два критерії. Виправляй конкретну прогалину, а не перемальовуй усе без причини.
Перевір себе
1. Чи є localStorage поганим архітектурним рішенням?
<details>
<summary>Розбір</summary>
Вибір залежить від вимог. Для даних одного браузера він може бути доречним. Для спільного списку між пристроями його самого недостатньо. Повна відповідь називає вимогу, обмеження способу та перевірку: відкрити продукт в іншому браузері чи на іншому пристрої.
</details>2. «Нам потрібен Redis». Якої інформації бракує для рішення?
<details> <summary>Розбір</summary>Яку проблему розв'язуємо, які дані хочемо там зберігати, які гарантії потрібні та чому простіший наявний механізм не підходить. За шкалою 0–2: 0 — прийняти назву технології за вимогу; 1 — попросити мету; 2 — пов'язати мету з механізмом, обмеженнями та перевіркою користі.
</details>3. Застосунок відповів «збережено», бо додав запис у масив. Що перевірити?
<details> <summary>Розбір</summary>Перезапустити процес і знову прочитати дані. Якщо іншого сховища немає, запис зникне. Тут порушено нашу вимогу до підтвердженого збереження; повторна поява запису в UI до перезапуску цього не доводила.
</details>4. Чи достатньо приховати кнопку видалення чужого запису?
<details> <summary>Розбір</summary>Ні. Клієнт може звернутися до API без цього UI. Сервер має перевірити право користувача на конкретний запис. Непередбачуваний ідентифікатор також не замінює перевірку.
</details>5. Додали другий сервер. Чи став дизайн кращим?
<details> <summary>Розбір</summary>Без вимог і спостережень це невідомо. Потрібно пояснити мету, розподіл запитів, місце зберігання стану та поведінку при відмові. За шкалою 0–2: 0 — «так, бо більше серверів»; 1 — названо можливу користь; 2 — названо конкретну проблему, механізм та спосіб перевірити результат. Сама кількість компонентів не дає відповіді.
</details>Можна рухатися далі, якщо ти пояснюєш потребу кожної частини схеми, розрізняєш вимогу й рішення та можеш назвати збій, який перевіряє одну з твоїх гарантій.
Від читання — до результату.
Зміни код і запусти в браузері. Це відкрите демо: запуск коду не завершує урок автоматично.
Завантажуємо вправи…
ЗНАННЯ СТАЮТЬ НАВИЧКОЮ ЧЕРЕЗ ПРАКТИКУ
Готовий закріпити результат?
Прочитай матеріал і виконай завдання з уроку. Після цього відзнач свій маленький успіх.
Увійти, щоб пройти тести й зберегти прогрес