Backend розробка
Розмір тексту: 16

УРОК 1 ІЗ 300

Що робить backend

20 хв читання та практикиТвій наступний крок

Що робить backend

Після цього уроку ти зможеш пояснити, чому backend потрібен навіть для простого списку задач, де проходить межа довіри і чому дані одного процесу ще не є надійно збереженими. Достатньо знати компоненти frontend, state і виклик fetch.

Від дії користувача до рішення системи

Уяви TaskFlow: користувач вводить «Підготувати демо» й натискає «Створити». У frontend ти вже вмієш прочитати input, показати spinner і додати елемент до списку. Проте другий учасник команди відкриває застосунок на іншому ноутбуці. Де він отримає цю задачу? Що станеться після перезавантаження? Чи можна додати задачу до чужого проєкту, змінивши projectId у запиті?

Backend відповідає за поведінку, яка має бути спільною для клієнтів і контрольованою системою. Він приймає запит, перевіряє його, виконує правило продукту, звертається до даних і формує відповідь. Частина роботи може відбутися пізніше: наприклад, worker створить сповіщення після успішного збереження задачі.

API — Application Programming Interface, інтерфейс для взаємодії програм. HTTP API визначає, які запити клієнт може виконати і який результат отримує. Backend — ширше поняття: окрім HTTP він містить бізнес правила, persistence, інтеграції, фонові процеси й засоби експлуатації. Коли кажемо «написати endpoint», ми реалізуємо лише один вхід до цієї поведінки.

Стрілки показують послідовність однієї успішної операції. Запис у сховище передує підтвердженню створення. Сповіщення чи повідомлення в UI не є доказом, що запис справді збережено.

Межа довіри

Код frontend працює у середовищі, яке контролює користувач. Він може змінити JavaScript, використати DevTools або звернутися до API через curl. Це не означає, що кожен користувач атакує систему. Це означає, що правильність backend не повинна залежати від доброчесного виконання UI.

Перевірка input у компоненті допомагає людині: повідомляє про порожній title до мережевого запиту. Та сама перевірка на backend захищає правило системи для будь-якого клієнта. Прихована кнопка «Видалити workspace» зменшує зайві дії, але тільки серверна перевірка може заборонити операцію.

Розглянь такі дані:

{
  "title": "Підготувати демо",
  "projectId": "project-of-another-team",
  "createdBy": "admin-user-id",
  "isAdmin": true
}

Це синтаксично допустимий JSON. Система все одно має з'ясувати, які поля взагалі дозволені, хто звернувся, чи має він membership і які значення визначає сервер. createdBy зазвичай виводимо з перевіреної identity; isAdmin із request не стає серверним дозволом. У TaskFlow перший POST приймає тільки title. Решта моделі додається поступово.

Є різні запитання, які легко змішати:

ПеревіркаЗапитанняПриклад
ParsingЧи можна прочитати повідомленняЧи це коректний JSON
ValidationЧи допустима форма данихtitle є непорожнім рядком
AuthenticationХто звернувсяПеревірена session користувача
AuthorizationЧи дозволена ця операціяКористувач належить workspace задачі
Бізнес правилоЧи допустима зміна продуктуНе можна прибрати останнього owner

Жоден рядок не замінює наступний. UUID може бути валідним і вказувати на чужий ресурс. Пароль може підтвердити identity, але не надати доступ до всіх workspace. Тема object-level authorization докладно розбирається пізніше; тут важливо побачити саму межу. OWASP Authorization Cheat Sheet.

Процес, сервер і база даних

Слово «сервер» може означати комп'ютер, процес або програму, яка обслуговує запити. У курсі розрізнятимемо ці значення. Node process — запущений екземпляр програми. Він має пам'ять, environment variables і відкриті з'єднання. Після завершення процесу його масиви й об'єкти зникають.

Якщо тримати задачі в const tasks = [], два browser клієнти одного процесу можуть бачити спільний список. Проте restart його очистить. Якщо запустити дві копії програми, кожна матиме власний масив. Тоді один запит може створити задачу в першій копії, а наступний не знайде її у другій.

База даних — окремий механізм зберігання й узгодженого доступу. Звернення до DB може відмовити, зайняти час або конфліктувати з іншою зміною. Вона має власні правила цілісності й транзакції. Не сприймай її як звичайний JS об'єкт, до якого додали await.

RAM і DB — два різні місця. Перші уроки використовують RAM для простоти, а не тому, що вона дає ті самі гарантії, що PostgreSQL. Під час переходу до бази ми явно змінимо гарантію збереження.

Бізнес логіка та transport

Transport описує, як повідомлення входить у програму: HTTP method, URL, headers, JSON. Бізнес логіка описує, яке рішення приймає продукт. Для створення задачі transport читає body, а правило вирішує, який title дозволений і де створити задачу.

Цей поділ корисний, бо одну операцію згодом може викликати HTTP controller, worker або внутрішній сценарій. Якщо все правило заховане в обробнику POST, інший вхід може випадково його обійти. У Nest ми введемо controller і service, але спочатку розберемо поведінку без decorators.

Фрагмент моделі рішення, ще без HTTP і persistence:

function prepareTask(title) {
  if (typeof title !== 'string' || title.trim().length === 0) {
    throw new Error('Title must be a non-empty string');
  }

  return { title: title.trim(), status: 'todo' };
}

Цей фрагмент демонструє лише перевірку й початковий status. Він не створює UUID, не зберігає запис, не перевіряє membership і не визначає HTTP response. Важливо вміти назвати точні межі навіть маленького прикладу.

Відмови теж є частиною поведінки

Початковий запит може мати пустий title; дані можуть не зберегтися; клієнт може втратити response після успішного запису. Це три різні ситуації. У першій клієнт має змінити input. У другій система має повідомити про failure. У третій повторний POST може створити дублікат, якщо API не має окремої політики idempotency.

Звідси важлива звичка backend розробника: для кожної операції запитай, що вже відбулося на момент збою і що станеться при повторі. Не потрібно зараз реалізувати outbox або idempotency key; потрібно не обіцяти гарантію, якої код не має.

Типові помилки

Довіряти title, бо input має required. Симптом: curl створює некоректний запис. Виправлення: серверна validation для будь-якого клієнта.

Довіряти userId із body. Симптом: користувач діє від імені іншого. Виправлення: identity береться із перевіреної session; доступ до ресурсу перевіряється окремо.

Підтвердити створення до запису. Симптом: UI показує задачу, якої немає після reload. Виправлення: чітко розділити «операцію прийнято» і «ресурс створено», не відправляти успіх завчасно.

Назвати RAM persistence. Симптом: restart або друга replica губить дані. Виправлення: відповідне сховище та явне пояснення його гарантій.

Вправи

  1. Для дії «змінити status задачі» переліч п'ять серверних перевірок. Зараз достатньо тексту.
  2. Розподіли перевірки «title порожній», «session expired», «чужий workspace», «останній owner» між validation, authentication, authorization і бізнес правилом.
  3. Уяви два Node процеси з масивом задач. Намалюй, чому POST у процес А і GET у процес Б дають різний список.

Самоперевірка

  1. Чому frontend validation і backend validation потрібні одночасно?
  2. Чим API відрізняється від усього backend?
  3. Що втрачається після завершення процесу?
  4. Чому валідний UUID не доводить право доступу?
  5. Чи означає timeout, що задача не створилася?

Відповіді — у розборі тижня. Далі розберемо, як повідомлення фізично доходить до процесу: шлях запиту мережею.

СПРОБУЙ ВЛАСНОРУЧ

Від читання — до результату.

Зміни код і запусти в браузері. Це відкрите демо: запуск коду не завершує урок автоматично.

Завантажуємо вправи…

ЗНАННЯ СТАЮТЬ НАВИЧКОЮ ЧЕРЕЗ ПРАКТИКУ

Готовий закріпити результат?

Прочитай матеріал і виконай завдання з уроку. Після цього відзнач свій маленький успіх.

Увійти, щоб пройти тести й зберегти прогрес