Backend розробка
Розмір тексту: 16

УРОК 2 ІЗ 300

Як запит доходить до сервера

20 хв читання та практикиТвій наступний крок

Як запит доходить до сервера

Мета уроку — побачити окремі етапи між fetch і HTTP handler. Після нього ти зможеш пояснити URL, DNS, IP, порт, transport, TLS і proxy, а також відрізнити мережеву помилку від відповіді API. Передумова — модель backend.

Розберемо адресу

Для пояснення використаємо вигаданий URL:

https://api.taskflow.example:443/tasks?status=todo#details

Домен .example призначений для прикладів; це не адреса працюючого сервісу. Не потрібно запускати curl до нього. Reserved example domains.

ЧастинаЗначенняРоль
schemehttpsВизначає спосіб звернення; тут захищений HTTP
hostnameapi.taskflow.exampleІм'я сервера, яке зазвичай треба перетворити на IP
port443Номер точки входу transport на машині
path/tasksРесурс або route у застосунку
querystatus=todoПараметри запиту
fragmentdetailsКлієнтський fragment; не надсилається як частина HTTP target

Для https типовий порт — 443, для http — 80, якщо його не вказано. /tasks не є папкою на диску: server вирішує, який handler відповідає шляху. Query не змінює hostname, а fragment не доходить до API. HTTP URI schemes.

Важливий наслідок: http://127.0.0.1:3000/tasks і http://127.0.0.1:5173/tasks звертаються до різних портів. Один Node server не починає обслуговувати другий порт лише тому, що hostname однаковий.

DNS знаходить адресу

DNS — Domain Name System, система імен. Клієнту потрібна IP адреса, щоб звернутися до hostname. Відповідь може бути у browser/OS cache або надійти через resolver. Ім'я може мати кілька адрес; конкретну адресу обирає клієнтська мережна реалізація.

DNS не запитує базу задач і не знає про GET /tasks. На цьому етапі route ще не обробляється. Якщо ім'я не знайдене, Node handler не бачить запиту. Виправлення controller не допоможе відсутньому DNS запису. DNS concepts, RFC 1034.

Надалі IP може вказувати на load balancer або proxy, а не на процес Nest. Це нормальна модель. Домен і deployment дозволяють змінити машини за іменем без зміни URL у кожного клієнта.

У локальних прикладах ми використовуємо 127.0.0.1, loopback адресу IPv4. Це буквально IP, тому звичайне перетворення hostname через DNS не потрібне. localhost — ім'я, яке середовище може зіставити також з IPv6 ::1. Якщо процес слухає лише IPv4, звернення саме до ::1 може не працювати. Тому перші команди мають явний 127.0.0.1.

З'єднання і порт

Для класичного HTTP/1.1 або HTTP/2 клієнт встановлює TCP з'єднання до IP і порту. TCP забезпечує упорядкований потік байтів і відновлення втрат усередині з'єднання. Він не вирішує, чи JSON коректний і чи користувач має доступ. Ці правила належать вищим рівням. TCP, RFC 9293.

Не кожен HTTP запит створює нове з'єднання: клієнт може повторно використовувати відкрите. HTTP/2 дозволяє кілька streams в одному з'єднанні. HTTP/3 використовує QUIC, тому твердження «весь HTTP працює тільки через TCP» неправильне. Для нашого першого Node сервера достатньо моделі HTTP/1.1 поверх TCP. HTTP/2, RFC 9113, HTTP/3, RFC 9114.

Порт допомагає адресувати сервіс на машині. Якщо жоден процес не слухає 127.0.0.1:3000, connection зазвичай відхиляється. Якщо мережа фільтрує пакети або адреса недосяжна, очікування може завершитися timeout. Обидва випадки можуть не мати HTTP status, бо HTTP response ще не існує.

Це спрощена послідовність першого HTTPS звернення без кешованої відповіді. Для повторно використаного з'єднання деякі кроки вже виконані. Кожен блок має власні симптоми відмови.

TLS захищає канал

HTTPS додає TLS — Transport Layer Security. Клієнт перевіряє ідентичність сервера через certificate і погоджує захищений канал. Далі дані шифруються між сторонами цього каналу. Не потрібно поки вивчати криптографічні алгоритми handshake; треба розуміти його призначення. TLS 1.3, RFC 8446.

Якщо certificate прострочений або не відповідає hostname, browser може не відправити звичайний HTTP request. Помилка TLS не дорівнює 401: серверна authentication користувача ще могла не виконатися. Не роби curl -k звичайним способом «виправити» certificate: цей параметр прибирає перевірку, а не усуває причину.

TLS захищає передавання даних до конкретної сторони каналу. Він не перевіряє title, не замінює permission checks і не гарантує, що backend не записує password у log. Також не вся metadata мережевого з'єднання прихована: IP адреса залишається потрібною для доставки.

Reverse proxy додає ще один вузол

Reverse proxy приймає клієнтський запит і передає його до застосунку. Він може завершувати TLS, розподіляти traffic, обмежувати body та задавати timeout. У deployment цей вузол часто стоїть перед Nest.

Тут є три мережеві відрізки: browser → proxy, proxy → Node і Node → DB. Перші два передають HTTP, третій використовує протокол бази даних. Якщо proxy не може звернутися до Node, він може сам сформувати 502. Якщо Node довго не відповідає, proxy може повернути 504. Тоді HTTP response існує, але її не сформував твій controller. Точна поведінка залежить від налаштувань proxy.

Коли Node створив задачу, а proxy закрив очікування раніше, browser не отримує підтвердження успіху. Звідси повторна важлива думка: timeout описує, що спостерігав клієнт, а не остаточний стан у базі.

localhost залежить від того, звідки звертаєшся

127.0.0.1 означає поточне мережеве середовище клієнта. Для curl на ноутбуці це ноутбук. Для програми у контейнері — loopback її контейнерного середовища. Для браузера на телефоні це телефон, а не твій ноутбук із Nest.

У тижні Docker розберемо container networks. Зараз достатньо не прописувати localhost механічно в усі connection strings. Потрібно запитати: «Хто саме виконує це з'єднання?» Browser, Node і контейнер можуть бачити різні адреси.

Те саме стосується listen address. 127.0.0.1 прив'язує початковий приклад до локального IPv4. 0.0.0.0 означає слухати доступні IPv4 interfaces; це не адреса, яку треба вставити в browser як публічний URL.

Таблиця діагностики

СимптомМожливий етапПерший корисний крок
Could not resolve hostDNSПеревірити написання hostname і DNS/config
Connection refusedTCP/listenerПеревірити process, listen address і порт
Certificate errorTLSПеревірити hostname, certificate і час
HTTP 404HTTP routing/resourceПодивитися body, шлях і server/proxy logs
HTTP 502Proxy/upstreamЗ'ясувати, хто сформував response і чи живий upstream
Browser CORS errorBrowser policyДослідити origin, preflight і headers; не робити висновок «API не працює»

Це початкові гіпотези, а не абсолютні діагнози. Наприклад, 404 може означати missing route або missing task. Logs і response уточнюють причину. Хороша діагностика звужує пошук evidence, а не обирає перше знайоме слово.

Вправи

  1. Розбери URL http://127.0.0.1:3000/tasks?status=done#top. Які частини побачить HTTP handler?
  2. Намалюй шлях browser → proxy → Nest → DB. Познач, де можуть виникнути connection refused, 404 і DB timeout.
  3. Уяви, що Node слухає 3000, а frontend звертається до 3001. Чи допоможе зміна назви controller? Поясни.

Самоперевірка

  1. Чому DNS не знає про /tasks?
  2. Чим IP відрізняється від порту?
  3. Чому HTTPS не є авторизацією?
  4. Чому на телефоні localhost не вказує на ноутбук?
  5. Чи виконує кожен GET новий TLS handshake?
  6. Чи доводить 504, що task не збережено?

Відповіді — у розборі. Далі зосередимось на самому повідомленні: HTTP як контракт.

СПРОБУЙ ВЛАСНОРУЧ

Від читання — до результату.

Зміни код і запусти в браузері. Це відкрите демо: запуск коду не завершує урок автоматично.

Завантажуємо вправи…

ЗНАННЯ СТАЮТЬ НАВИЧКОЮ ЧЕРЕЗ ПРАКТИКУ

Готовий закріпити результат?

Прочитай матеріал і виконай завдання з уроку. Після цього відзнач свій маленький успіх.

Увійти, щоб пройти тести й зберегти прогрес